You are hereБлоґи / блог Kristina_Pyrih

блог Kristina_Pyrih


Формати електронних видань

Якщо в звичайній книзі формат характеризує її ширину і висоту, то в електронному виданні формат описує те, яким чином у файлі представлена інформація. В даний час для сучасних і якісних електронних видань використовуються два основних формати, а саме:
-PDF (Portable Document Format), розроблений фірмою Adobe, який є удосконаленням відомого видавничого формату опису сторінок документів Post Script,
-HTML (Hyper Text Markup Language) – гіпертекстова мова розмітки сторінок за допомогою якого створена велика кількість електронних документів, у тому числі – абсолютна більшість видань, що циркулюють у середовищі Інтернет.
Перевага обох форматів складається в можливості розміщення в тексті видання гіперпосилань, котрі здійснюють швидкі переходи як усередині даного видання, так і в зовнішні, стосовно даного, документи. Зокрема, за допомогою гіперпосилання можна зв'язатися з автором або видавцем по електронній пошті, переглянути літературні джерела, на які посилаються в даному виданні, викликати ілюстрацію, що пояснює зміст деякого текстового фрагмента і багато чого іншого.
Більшість електронних матеріалів, що циркулюють у мережі Інтернет, оформлені в HTML-форматі. Формат досить компактний і, поряд з текстом, дозволяє включати у видання ілюстрації і мультимедійні фрагменти. Основу HTML-документів складають звичайні текстові файли, окремі символи в яких представлені в ASCII-кодуванні. Ці файли доступні для перегляду і редагування в будь-якому редакторі текстів. Відмінністю HTML-видання від звичайного тексту є те, що в них присутні спеціальні команди – теги, що вказують правила форматування документа. Недоліком цього формату є чутливість до використовуваного у виданні шрифта: відсутність потрібного шрифту на користувальницькому комп'ютері викликає ускладнення при перегляді документа, зв'язані з необхідністю заміни відсутньої шрифтової гарнітури.
Іншим основним форматом для електронних документів є PDF (Portable Document Format), розроблений у 1993 р. фірмою Adobe. Як говорить сама назва, вона робить документи «portable», тобто документи можуть проглядатися незалежно від програм, у яких вони підготовлені і незалежно від використовуваних шрифтів і комп'ютерів. PDF дозволяє перебороти цей бар'єр. Так уперше відкрилася можливість поширювати на нематеріальних носіях (дискетах і компакт-дисках) і через Інтернет виконані в графічному режимі документи, зокрема, оригінали-макети видань. При цьому гарантується повна ідентичність. Це робить PDF-формат надзвичайно корисним не тільки для художніх і дитячих електронних видань, але і для комерційних і рекламних документів. У США PDF-формат став основним для поширення урядових матеріалів.
Спочатку формат PDF був запропонований як альтернатива друкованим документам, засіб для організації «безпаперового офісу». Перегляд таких документів повинний бути організований за допомогою універсальних засобів, незалежно від програми, що їх створила, і встановлених на даному комп'ютері шрифтів. Формат PDF може розглядатися як компактний формат електронної документації. Практично вся документація різноманітних програмних пакетів поширюється на компакт-дисках у цьому форматі. Нарешті, цей формат зберігає всю інформацію для вивідних пристроїв, тобто може служити для збереження оригіналу і роздруківки за замовленням. У порівнянні з форматом опису документів PostScript формат PDF має ту перевагу, що він описує кожну сторінку окремо. Це різко спрощує вивід окремих сторінок.
PDF підтримує різні види компресії зображень, тексту і графіки, що дозволяють зменшувати розмір конкретних фрагментів файлу за допомогою найбільш підходящих для цього алгоритмів, одночасно дозволяючи використовувати гіпертекстові зв'язки. Фірма Adobe розробила і комплект програмного забезпечення для створення, перегляду, редагування і роздруківки PDF-файлів.

Класифікація електронних видань

Класифікація електронних видань може вестися за декількома ознаками. Найбільш істотними з них нам представляються наступні:
- періодичність видання;
- коло споживачів продукції;
- вид видання;
- спосіб поширення;
- формат видання.
Коло споживачів продукції або коло користувачів електронних видань досить широке і різноманітне. До них можна віднести учнів, що використовують електронні підручники, туристів і відвідувачів музеїв, що за допомогою електронних видань можуть робити віртуальні подорожі й огляд пам'ятників культури, фахівців, що використовують довідкові й інші видання зі своєї спеціальності і т.д. Ці видання поширюються переважно на компакт-дисках і розраховані на мультимедійний комп'ютер.
Наукові і технічні видання, переважно періодичні, розраховані на широке коло науковців, фахівців і викладачів і стають усе більш популярними, головним чином завдяки випереджальної, у порівнянні з друкованими виданнями, можливості ознайомлення з ними, а також у зв'язку з більшою простотою і дешевиною одержання інформації, простоті її витягу і можливості контекстного перегляду авторських посилань і супутніх матеріалів. Останнім часом основним середовищем поширення таких видань стала глобальна мережа Інтернет.
Супутніми для всіх розглянутих вище різновидів електронних видань є рекламні матеріали. У більшість електронних видань, як, утім, і в друковані, вкрапляється реклама у всіляких формах. Найпростіших і природна з цих видів – реклама фірми, що робить дане електронне видання, що включає в себе як мінімум інформацію про інші електронні видання даного профілю, випущених або підготовлюваних до випуску цією фірмою. У періодичних електронних виданнях реклама автоматично переноситься зі зверстаних сторінок оригіналу в електронне видання. У виданнях, розповсюджуваних по глобальних мережах, саме оформлення сайтів, сторінок і інтерфейсів уже містить рекламні елементи, зокрема, анімаційні.
Види видань тісно зв'язані з колом користувачів. Тут можна обмежитися ознаками періодичності і тематичної галузі, до якої видання відноситься. Щоденні і щотижневі видання поширюються практично тільки в мережних середовищах, причому вони можуть, зокрема, поширюватися шляхом розсилання, тобто повне видання, а частіше – окремі його тематичні рубрики примусово посилаються тим користувачам, що на них підписалися. За тематичною галуззю коло електронних видань досить широке. Так, на нематеріальних носіях поширюються:
- навчальні посібники (навчання іноземним мовам, конспекти лекцій, методичні вказівки по виконанню практичних і лабораторних робіт, тексти рефератів і доповідей і ін.);
- наукові журнали (як правило, вибірка з декількох випусків журналів разом із програмними пакетами і супутніми рекламними матеріалами);
- дитячі видання у формі мультимедійних сценаріїв казкового, пригодницького, літературно-художнього і навчального типу;
- художня і науково-популярна література (звичайно в PDF-форматі або в архівіруваній формі). Ці видання становлять інтерес для всіх груп читачів;
енциклопедичні і довідкові видання, іноді багатотомні, у тому числі аналоги раніше виданих енциклопедій, наприклад Grolier, Laruss, і специфічно комп'ютерні – інтерактивний атлас світу, географічний довідник, атлас автомобільних доріг і ін. В електронному виді створюються зараз і інші довідково-картографічні системи. Для багатьох великих міст вони вже створені і дозволяють не тільки знайти потрібний будинок по відомій адресі, але й оптимізувати маршрут до місця призначення.
У мережних середовищах, наприклад у мережі Інтернет, поширюються електронні видання переважно періодичні, зокрема:
не тільки окремі навчальні посібники, але і цілі навчальні цикли для дистанційного навчання і самостійного вивчення;
винятково широке коло наукових, науково-популярних і технічних журналів, починаючи з комп'ютерних (Computer World, Computer Week/Moskow, CompuLog і ін.) і мережних (Internet Journal, CrazyWeb, LANMagazine) і кінчаючи музичними й ігровими;
суспільно-політичні журнали, наприклад широко відомий «Вогник»;
літературно-художні видання, у тому числі журнали;
бібліографічні покажчики і реферати типу Book Review і електронної бібліотеки служби «ИНФОМАГ»;
газети (наприклад, «Аргументи і факти», «Аномалія», «Вести», «Натали»,«Вісті»);
розважальні видання («Знайомства», «Вечірній клуб», «П'яте колесо», «Віра, Надія, Любов»);
спеціалізовані рекламні видання, у тому числі «Центр-Плюс», «Реклама-Шанс».
За способом поширення всі електронні видання можна розділити на дві великі групи, а саме:
розповсюджувані на фізичних носіях, переважно компакт-дисках;
розповсюджувані в мережних середовищах, як локальних (наприклад, мережна електронна бібліотека навчального інституту), так і глобальних.
Так само як і друковані, електронні видання можуть бути класифіковані за форматом. Однак якщо в друкованому виданні формат характеризує фізичні розміри видання, то в електронному виданні формат описує те, яким образом у файлі представлена інформація, що є в даному виданні. Починаючи з 80-х рр. електронні видання поширювалися в текстовому форматі, спочатку під DOS (txt), а потім під Windows і інші платформи. В даний час використовуються, як уже відзначалося вище, два основних гіпертекстових формати, а саме HTML і PDF, причому останній зберігає всю інформацію в графічній формі. Якщо у виданні є цифрова анімація, а тим більше цифрові аудіо- і відео- фрагменти, то такі електронні видання називають мультимедійними.

Розповісти

Share this

Яндекс.Метрика