You are hereUniversal MARC Format

Universal MARC Format

warning: Creating default object from empty value in /home/ebookua/public_html/modules/taxonomy/taxonomy.pages.inc on line 33.

1977: UNIMARC

У 1977, IFLA ( Міжнародна Федерація Бібліотечних Асоціацій) видала перше видання UNIMARC : Universal MARC Format, слідом за яким у 1980 друге видання і в 1983 UNIMARC Handbook. UNIMARC (унівесальна каталогізація) – це простий бібліографічний формат для бібліотечних каталогів для вирішення двадцяти існуючих національних MARC форматів, які характеризувались нестачою сумісності та екстенсивністю видання при вичерпаності бібліографічних записів. За допомогою UNIMARC каталогери здатні обробляти записи, створені у будь-якому MARC форматі. Записи одного MARC формату можна спочатку конвертувати в UNIMARC формат, а потім в інший формат MARC.
В той час майбутнє електронних каталогів було пов’язане із гармонізацією MARC формату. MARC, заснований на початку 1970-их, є акронімом каталогізації з використанням машиночитаючих документів. Цей акронім вводить нас в оману, оскільки MARC не є ні видом каталогу, ні методом каталогізації. Згідно Введення про MARC, MARC документ Universal Bibliographic Control та International MARC Core Programme, є « коротким та зручним терміном для визначення ярликів кожної частини записів каталогу, завдяки чому він може оброблятись комп’ютерами. Оскільки MARC формат був спочатку розроблений для того, щоб задовольняти потреби бібліотек, то згодом концепція почала охоплювати обширніший прошарок інформації, як зручний спосіб постачання та обміну бібліографічних даних.»
Після MARC з’явився MARC ІІ. MARC ІІ заснував правила, що послідовно з’являлись протягом років. MARC комунікаційний формат мав намір «бути прийнятливим для усіх видів бібліотечних матеріалів, достатньо гнучким для різноманітних додатків до каталогів та таким, що може використовуватись у широкому виборі автоматизованих систем». Однак з часом, незважаючи на співробітницькі зусилля, з’явилось кілька версій MARC (наприклад, UKMARC, INTERMARC та USMARC), напрямки яких розходяться із-за різних практик та потреб національної каталогізації. Існувала широка мережа більш ніж двадцяти MARC форматів. Відмінності у змісті даних потребували обширного редагування перед зміною записів. Одним із вирішень до несумісності даних було створення міжнародного формату MARC – під назвою UNIMARC – який міг би сприймати записи, створені в будь-якому форматі MARC. Записи в одному MARC форматі спершу конвертуються у UNIMARC, а потім в інший MARC
формат, таким чином кожне національне бібліографічне агентство повинне буде записати лише дві програми - одну, для того, щоб конвертвати в UNIMARC, а другу, щоб конвертвати з UNIMARC – замість того, щоб записувати двадцять програм для конверсії кожного формату, щоб потім конвертвати в MARC (наприклад з INTERMARC у UKMARC,
з USMARC в UKMARC і т.д.). У 1977, IFLA (Міжнародна Федерація Асоціацій Бібліотек та Установ) опублікувала
UNIMARC: Універсальний MARC формат, слідом за яким друге видання у 1980 і UNIMARC Handbook у 1983. Ці публікації зосередилися перш за все на каталогізації монографій та серіалів, беручи до уваги міжнародні зусилля згідно стандартизації бібліографічної інформації, відображеної в ISBDs (Міжнародних Стандартах Бібліографічних Описів). У середині 1980-их, UNIMARC розширився, щоб опанувати документи окрім монографій та серіалів. Новий UNIMARC Manual виданий в 1987, з оновленим описом UNIMARC. До цього часу UNIMARC був прийнятий декількома бібліографічними агентствами, як їхній
власний (внутрішній) формат. На цьому розвиток не зупинився. Стандарт для нормативних файлів був встановлений в 1991, як пояснюється на веб-вузлі IFLA в 1998: "Спочатку агентства вводили ім'я автора у бібліографічний формат стільки разів, скільки було документів, пов'язаних з ним/нею. За допомогою нової системи, вони створили єдину офіційну форму імені (з посиланнми) у нормативний файл; контроль кількості записів для цього імені був лише елементом, який входив у бібліографічний файл. Хоча користувач все ще бачив ім'я в бібліографічному записі, комп'ютер міг імпортувати це від нормативного файлу в зручний час. Так в 1991 UNIMARC/Authorities був виданий."
У 1991 був також створений Постійний Комітет UNIMARC для постійного контролю за розвитком UNIMARC.
Користувачі розуміли, що тривала підтримка - не лише випадкове переписування довідників - була потрібною, щоб переконатися, що всі зміни були сумісні з тим, що вже існувало. На завершення прийняття UNIMARC як загального формату, Британська Бібліотека (яка використовувала UKMARC), Бібліотека Конгресу (яка використовувала USMARC) і Національна Бібліотека Канади (яка використовувала CAN/MARC) співпацювали з метою гармонізації їхніх національних MARC форматів. Трьохрічна програма для досягнення загального MARC формату була погоджена трьома бібліотеками в грудні 1995.
Інші бібліотеки почали використання SGML (Стандартної Узагальненої Мови Підвищення) як загального формату,погодженого трьома бібліотеками у грудні 1995.
На цьому розвиток не зупинився. Стандарт для нормативних файлів був встановлений в 1991, як пояснюється на веб-вузлі IFLA в 1998: "Спочатку агентства вводили ім'я автора у бібліографічний формат стільки разів, скільки було документів, пов'язаних з ним/нею. За допомогою нової системи, вони створили єдину офіційну форму імені (з посиланнми) у нормативний файл; контроль кількості записів для цього імені був лише элементом, який
входив у бібліографічний файл. Хоча користувач все ще бачив ім'я в бібліографічному записі, комп'ютер міг імпортувати це від нормативного файлу в зручний час. Так в 1991 UNIMARC/Authorities був виданий."
У 1991 був також створений Постійний Комітет UNIMARC для постійного контролю за розвитком UNIMARC.
Користувачі розуміли, що тривала підтримка - а не лише
випадкове переписування довідників - була потрібною, щоб переконатися, що всі зміни були сумісні з тим, що вже існувало. На завершення прийняття UNIMARC як загального формату, Британська Бібліотека (яка використовувала UKMARC), Бібліотека Конгресу (яка використовувала USMARC) і Національна Бібліотека Канади (яка використовувала CAN/MARC) співпацювали з метою гармонізації їхніх національних MARC форматів. Трьохрічна програма для досягнення загального MARC формату була погоджена трьома бібліотеками в грудні 1995.
Інші бібліотеки почали використовувати SGML (Standard Generalized Markup Language) в якості загального
формату для бібліографічних записів, гіпертекстових та мультимедійних документів пов'язаних з ними. Оскільки більшість видавців використовують SGML для запису книг, бібліотекарі та видавці почали співпрацювати для зближення між форматом MARC та SGML. Бібліотека Конгресу працювала на DTD (визначення типу документа, що визначає його логічну структуру) для формату USMARC. DTD для формату UNIMARC було розроблено Європейським Союзом. Деякі європейські бібліотеки вибрали SGML для кодування своїх бібліографічних даних. У Каталозі Бельгійського Союзу, наприклад, використання SGML дозволило додавати описові елементи та полегшити виробництво щорічного CD-ROM.

Розповісти

Share this

Яндекс.Метрика